Олег КОВАЛЬ: «Свої знання, вміння, практики переноситиму на районний рівень»

Минуло два тижні відтоді, як 44-річного Олега Коваля було представлено головою Буської райдержадміністрації. Нещодавно Олег Васильович дав перше ексклюзивне інтерв’ю нашому виданню. Про колишню роботу на посаді голови сільської ради, рішення очолити РДА та футбольні уподобання, – далі у розмові.

– Розкажіть, чому прийняли рішення податись на конкурс Lift, який ставить за мету знайти голів райдержадміністрацій в Україні?

– Питання приймалось нешвидко. Перед тим, як податись на конкурс, дуже добре все обдумував, зважував усі «за» і «проти». Проект  був створений для того, щоб мати змогу реалізувати свої ідеї, напрацювання для втілення нових змін. За моїми плечима дев’ять років досвіду роботи в органі місцевого самоврядування. За цей період роботи головою Заводської сільської ради вдалось реалізувати чимало різних проектів та цікавих практик. Приходилось працювати над програмами, щоб залучити додаткові кошти. Тому вирішив, що пора свої знання, вміння, практики переносити на районний рівень.

– Які етапи конкурсу проходили?

– Спочатку була реєстрація, заповнення анкети, тестування на законодавство України, проходження психологічного тесту, заповнення анкети на перевірку в Службу безпеки України. Далі вже була співбесіда із тодішнім головою ОДА Маркіяном Мальським, а також телефонна співбесіда з Офісом Президента України, в ході якої мені було запропоновано підготувати певну презентацію. Пройшов вдруге психологічний тест, мав скайп-співбесіду із керівником ОДА та співбесіду в Офісі Президента України у Києві. Там відразу подав необхідний пакет документів. Довший час йшов процес спецперевірки. Від ЗМІ дізнався, що Кабмін погодив мою кандидатуру, так само і про розпорядження Президента України дізнався з мас-медіа. Від Львівщини всі кандидати подавали документи в один день, а як бачимо, призначення відбувалось по кожному районі поетапно.

– Переступивши поріг нового владного кабінету, які перші відчуття були?

– Звичайно, як сільський голова по певних питаннях в кабінеті голови райдержадміністрації був неодноразово, але коли зайшов у кабінет вже у статусі голови РДА, зрозумів високу відповідальність. Я готувався до неї. Коли ти відповідальний не за якусь роботу, а відповідальний за всіх мешканців району, відповідно рівень відповідальності набагато вищий. У мене був етап усвідомлення, переосмислення. Декілька днів до завершення року був у певному вакуумі, бо прийшов коли вже скорочувався штат працівників райдержадміністрації. Людей треба було вивільняти, хоча всі рішення були прийняті ще до мене, але я спілкувався із тими людьми, вони мали відповідні свої настрої, вони знали що незабаром йдуть. В останні дні до нового року із кимось говорити, чи будувати якість плани, було важко, бо усвідомлюєш, що ця людина сьогодні-завтра вже не буде працювати. Тому був період очікування і різних відчуттів.

– Як сім’я сприйняла Ваше призначення?

– Усі сприйняли як належно. Підтримують. 

– Напевно, працівники Заводської сільської ради відреагували на те, що ви їх залишаєте?

– Вони найбільше були засмучені, бо за плечима чимало років спільної роботи пліч-о-пліч. Але я їх не покидаю, постійно на телефонному зв’язку.

– Цікаво дізнатись, яким Олег Васильович був у дитинстві?

– Народився і виріс у селі Заводське. У школі вчився на відмінно, закінчив із відзнакою. Був старостою в своєму класі. Можна сказати, що вже на цьому етапі розумів, що маю біля себе гуртувати людей, вести якийсь контроль, розподіляти обов’язки. Після школи поступив у Львівський автодорожній технікум. Не можу сказати, що моє покликання було стати автомеханіком. Але так сталось. В технікуму теж навчався на відмінно, був старостою, закінчив навчання з «червоним» дипломом. На початку 90-х років в країні відроджувався патріотичний дух і мені це вкрай подобалось. Ще навчаючись у технікумі проходили перші студентські акції, які ми активно підтримували, збирали по тодішньому рублю, щоб відправити зі своєї групи до Києва. У цей час перейнявся ще й духовністю. Мені подобається щонеділі та на свята ходити до церкви. На той час у нашому селі ще не було храму, всі ходили у сусідній Чаниж. З часом, у селі було закладено камінь, встановлено капличку. Зізнаюсь, що міг залишити будь-які святкові вечірки, дискотеки, гучні святкування, лише для того, щоб піти до церкви. Мені імпонував духовний ріст та збагачення. Духовність і християнські цінності – це на першому місці.

Після техніку поступив в університет на економічний факультет. Його закінчив добре, але якщо порахувати всі ті бали, то середній був більше ніж чотири бали. Державні іспити здав на четвірки, а диплом захистив на п’ятірку. Був теж старостою. Ось так і йшов за мною цей процес організації роботи. По завершенню навчання важко було влаштуватись на роботу. Я прийняв рішення поїхати на заробітки у Португалію. Там пропрацював чотири роки. У цей час ще не був одружений, тому довго вирішив не затримуватись, бо розумів, що основне, це потрібно створити власну сім’ю. Повернувшись за кордону, почав займатись підприємницькою діяльністю. Разом зі своїм товаришем Ігорем Козуляєвим організувались навколо створення місцевої футбольної команди, яку вдалось відновити. Своїм  власним транспортним засобом возив по всіх селах команду на футбольні матчі. Ми були потужні, завжди виступали на рівні району достойно. 

– Чому прийняли рішення піти на голову Заводської сільської ради?

– У 2005 році, був обраний депутатом районної ради від партії ВО «Батьківщина». В партію мене приймав Геннадій Булавенко, який був тодішнім головою організації. В тодішні роки всі покладали великі надії на Віктора Ющенка, очікували позитивних змін. Будучи в Європі бачив, як там живуть тамтешні люди, тому мав щиру віру, що й ми тут так само будемо жити. Багато докладав зусиль. Розвозив агітаційні матеріали, ніякого фінансування ні від кого не вимагав, хоча воно було. Але це мене не цікавило. Усіма нами рухав патріотичний дух, який прагнув змін в нашій країні. Вже будучи депутатом райради прийняв рішення балотуватись у Заводську сільську раду, бо побачив, що у селі період застою. Прагнув змін. Мене обрали серед шести кандидатів. У виборчих перегонах ніяких методів заохочення не використовував. На наступній виборах мене більшістю переобрали.

– Що вдалось зробити за дев’ять років робити на обраній посаді?

– Перше, що мене вразило це був стан цвинтаря, що перебував у жахливому стані. Там сміття не вивозилось. Вся територія довкола села була в стихійних сміттєзвалищах. В певний період, турки брали пісок на одній із ділянок і зробили на цьому місці сміттєзвалище. При тому, що це було прийнято рішенням сільської ради. Для мене це було дивно, що настільки гарну територію, яка могла б слугувати зоною відпочинку, так було захаращено. Перед тим, як впорядкувати територію, ми вивезли із цвинтаря дванадцять (!) причепів сміття. За кошти громади нам вдалось найняти людину, яка обкошує територію та слідкує за порядком, а за кошти сільської ради закупили газонокосарки. Згадую один момент: один із наших депутатів мав самоскид, який ще був не доведений до порядку, я питаюсь, коли нарешті він запрацює, а Юра у відповідь мені каже, що ще трошки треба почекати, бо мотор треба зробити. На сході села я це розповів і зазначив, що треба ще почекати декілька днів, на що у залі люди почали сміятись. Вони не вірили, що може таке статись. Але це сталось. Спочатку допомагав Юра, згодом знайшли порозуміння із місцевим підприємством. Зауважу, що як ми стартували у березні 2011 року, так і по сьогоднішній час, графік незмінний, що дві суботи на місяць сміття забирає машина. Вартість одного мішка дві гривні. Ця вартість і умови незмінні протягом дев’яти років. Збір та вивіз сміття з населених пунктів сільської ради здійснюється на ліцензійне сміттєзвалище Буського МКП. За кошти сільської ради в селі Заводське повністю відновлене вуличне освітлення (встановлено 74 ліхтарі). У 2011 році за кошти користувачів зовнішньою каналізацією було замінено 35 метрів труби діаметром 200 мм, та встановлено два додаткових каналізаційних колодязі. Здобули перемогу в щорічному обласному конкурсі «Екологічно чистий населений пункт» у ІV категорії (села), грошова премія складала 10,0 тис.грн. За ці кошти нами було придбано контейнери для сміття. В рамках реалізації районної програми «Дитячий майданчик» на території ДНЗ «Сонечко» за рахунок районного та місцевого бюджетів було придбано та встановлено дитячий майданчик.

У 2012 році вдалось за кошти державного та обласного бюджетів виконати капітальний ремонт частини дороги по вул. Шкільна (асфальтобетонне покриття), за кошти місцевого бюджету зробити капітальний ремонт старшої групи дитячого садочку та удосконалити мережу водопостачання. У 2013 році за кошти місцевого бюджету було виконано капітальний ремонт частини дороги по вул. Шкільна (а/б покриття). Здобули перемогу у проекті ЄС ПРООН «Місцевий розвиток орієнтований на громаду-ІІ» «Реконструкція мережі водопостачання в с.Заводське», роботи були завершені в 2014 році. Ще за кошти місцевого бюджету було відновлено сходи головного входу в народний дім  с.Заводське та фасад. У 2014 році за кошти місцевого бюджету вдалось зробити капітальний ремонт приміщення молодшої групи дитячого садочку, а у наступному році провести капітальний ремонт огорожі дитячого садочку, облаштувати пішохідні доріжки та збудувати мережу централізованого водопостачання в с.Гаївське що дало можливість забезпечити водопостачанням всіх жителів території сільської ради.

У 2016 році здобули перемогу в обласному конкурсі мікропроектів Львівської обласної ради, завдяки цьому було проведене вуличне освітлення в с.Гаївське, за кошти обласного та місцевого бюджетів було завершено капітальний ремонт вулиці Шкільна в с.Заводське (а/б покриття протяжністю орієнтовно 400 м.п.)  та здобути перемогу в щорічному обласному конкурсі «Екологічно чистий населений пункт» у ІV категорії (села), грошова премія склала 20 тис.грн. За ці кошти сільська рада придбала контейнери для сміття. У наступному році, за рахунок коштів обласного бюджету соцеконом розвитку вдалось замінити покрівлю приміщення дитсадка та школи, а згодом ще у наступному році завдяки перемоги у конкурсі ДФРР провести утеплення фасаду дитсадка та школи, в результаті економії коштів було облаштовано 180 м.кв бруківки перед входом у дитсадок. За кошти обласного та місцевого бюджетів було розпочато капітальний ремонт дороги по вул. Шашкевича (385,0 тис.грн.). Завдяки перемозі у конкурсі мікропроектів Львівської обласної ради вдалось придбати нові меблі в дитячий садочок, а за кошти державного бюджету перекрити частину даху Народного дому с.Заводське і замінити вікна у спортзалі та на сходових клітках.

Минулого року, в рамках реалізації обласної програми, було встановлено вуличний тренажерний майданчик. На зібрані громадою кошти зроблено ямковий ремонт дороги Заводське-Чаниж до села Заводське. Оновлено матеріально технічну базу дитячого садочку (придбали телевізор, новий посуд, дитячі іграшки, інформаційні стенди), провели поточний ремонт мережі водопостачання. Обкошування та прибирання території здійснювалося постійно. Практично у всіх реалізованих проектах активну участь приймає депутатський корпус, громада та місцеві підприємці.       

– Чи відомо термін, коли будуть погоджені Ваші заступники?

– Якби не склалась ситуація із минулим керівником Львівської ОДА, думаю їх би вже давно погодили. На даний момент, дві кандидатури подані, ці люди співбесіду пройшли, тому запитань та зауважень до них немає. Мої кандидати отримали високу оцінку від тих, хто із ними проводив співбесіду. Є орієнтовна дата 16-17 січня. Але побачимо…

– У соцмережі  Facebook можна побачити Ваші світлини з різних футбольних матчів. Звідки у вас виникло захоплення до футболу?

– Любов до футболу маю із самого дитинства. Постійно його грав під час навчання у технікумі, університеті. Наші команди, що були створені, завжди вигравали всі турніри. У школі любив стояти на воротах. Моїм тодішнім кумиром був київський воротар «Динамо» Віктор Чанов.

Коли грав у технікумі пішов на поле, а мій теперішній, як виявилось згодом, кум став тоді на воротах. Дуже люблю грати у центрі поля. Роздача, передача, організація гри – від цього отримував неймовірну насолоду. Грав у команді місцевого сільського футбольного клубу. Також у Португалії ми щонеділі виходили та грали футбол.  

– За які футбольні команди світу вболіваєте?

– В дитинстві вболівав за київське «Динамо».  Щодо СКА та «Карпати» (м.Львів) – це окрема тема. Коли вони грали разом, завжди вболівав за львівські «Карпати», бо це Львів і патріотизм. Хоч грали вони слабше за «Динамо», але вболівав за них. Щодо закордонних команд свого часу вболівав за нідерландський футбольний клуб «АЯКС», тодішня команда Луї Ван Гала показувала неймовірний футбол.  Після того, як наш Олег Лужний пішов грати в лондонський «Арсенал», вболівав за них, а коли Андрій Шевченко грав у «Мілані», вболівав за ними. Тепер довгий час вболіваю за іспанський футбольний клуб «Барселона», то є мій улюблений клуб.

– Чи колекціонуйте футбольні речі, відеозаписи гри тощо?

– Для мене є декілька цінних призів, які тримаю вдома. Дуже бережу вазу, яку ще під час навчання в університеті, отримав у командній перемозі у всеукраїнському футбольному турнірі студентського фестивалю. Ми стали переможцем турніру. Зберігаю інші виграні трофеї у нашому районному Чемпіонаті в різних змаганнях, але найцінніше, це нагороди у номінації «кращий тренер-представник команди». Їх у мене три та ще є чимало різних медалей.

– І, насамкінець нашої розмови, яким бачите адміністративно-територіальний устрій Буського району, в рамках впровадження реформи децентралізації?

– Якщо говорити про 2015 рік, усім відомий закон «Про добровільне об’єднання». Люди, які зрозуміли суть і завдання реформи – об’єднались і  вже збирають плоди свого врожаю. У нас люди не виявляли бажання.

Зараз ми бачимо, що громади Тур’янської та Соколівської сільських рад відвоювались від Заболотцівської ОТГ і виявили бажання приєднатись до Буської ОТГ, так само й Ожидів. Тому увесь тодішній створений перспективний план про створення три громади – руйнується. З усією повагою до мешканців Олеської зони, утворення на базі них ОТГ із двома населеними пунктами (Олесько та Кути), не може бути. Їхній економічний потенціал дуже низький. Наразі бачу дві ОТГ – це Буську та Красненську. Обидві будуть сильні по-своєму. Вони будуть самодостатні.

Зрештою, варто зауважити, питання децентралізації в районі ще буде обговорюватись і дискусії підніматимуться ще неодноразово.

Спілкувався Роман Матвіюк

Поділитись у соцмережах:

Реклама: