У попереднього керівника Володимира Замроза закінчився контракт ще у листопаді 2022 року, але до червня ще працював. Сьогодні відбулось представлено нового керівника КНП “Буська ЦРЛ” Миколи Колачинського, який ще донедавна очолював КНП “Красненська міська лікарня”.
Про ситуацію із зміною керівництва лікарні, що склалась, розпитали у Буського міського голови Ростислава Сліпця:
– Ростиславе Степановичу, розкажіть, детальніше про завершення контракту з колишнім в.о. директора КНП «Буська ЦРЛ» Володимиром Замрозом?
- У жовтні 2019 році Володимир Замроз пройшов конкурс на директора в лікарні, який проводила тодішня діюча районна рада. Було підписано контракт. У листопаді 2022 року цей контракт закінчився. Всі знають, що з утворенням громади лікарня перейшла у підпорядкування міської ради територіальної громади. З листопада 2022 року керівник продовжував працювати у статусі «в.о» (виконуючий обов`язки) до п`ятниці, 23 червня.
– Чи обіцяли Володимиру Замрозу продовження контакту?
- Ні, не обіцяв. Бо неодноразово заявляв про нове бачення розвитку лікарні в нинішніх умовах. І це я сказав при зустрічі з деякими медиками, що була напередодні. Тому з листопада 2022 року з Володимиром Замрозом кожні два місяці підписувалось розпорядження на його подальшу роботу, поки йшов пошук людини, яка б очолила заклад.
– Чому тоді вирішили з ним попрощатись?
- Лікарня зараз знаходиться в певних труднощах, зокрема необхідністю сплатити чималі кошти за програні судові справи. Зараз постають нові виклики щодо діяльності госпітального округу. Треба кваліфіковану людину з медичною освітою, з якою рахуватимуться в області та прислуховуватимуться до наших прохань.
– Як оцінюєте діяльність колишнього директора лікарні Володимира Замроза?
- Я йому вдячний за роботу. Не бачу тут трагедії, як хтось її сприймає і намагається подати через ЗМІ та соцмережі. Потрібно гідно сприймати виклик. Вважаю, що Володимир Степанович ще себе зможе реалізувати. І тому бажаю йому подальших успіхів!
– В одному із недавніх інтерв`ю Володимир Замроз висловився, що ви готуєтесь до виборів, тому його кандидатура вам є неугодна.
- Певно багато хто забуває, що у країні триває війна. Гинуть тисячі українців, серед них наші мешканці громади. Ми поховали на Бущині вже понад 30 Героїв. Які зараз можуть бути вибори? Вибори у головах тих, хто завжди тримаючи за свої крісла розуміють, що воно відсувається. Під час воєнного стану про жодні вибори й мови не може бути. Про це неодноразово навіть Президент України заявляв. А хто не знає, то місцеві вибори заплановані аж у 2025 році. Тому ще спочатку треба російського ворога здолати, а тоді думати про вибори і посади. А про те, як місцеві вибори відбувались в стінах цієї лікарні у 2020 році: хто і як займався агітацією – окрема розмова!
– Ходять розмови, що все, що в лікарні зроблено (ремонти, апаратура) – це заслуга колишнього керівника лікарні Володимира Замроза? Як ви вважаєте?
- Люди в багатьох речей не розбираються. Але хто працює в цій системі, знають, як, скільки, звідки й куди йде. Скажу так: на всі ремонти в медичній установі кошти виділяються не із кишені керівника, а з місцевої казни, за рахунок платників податків. Щоразу з депутатами на сесіях ми обговорюємо, які роботи плануємо робити, вони приймають рішення, оголошуються тендера, а далі підрядна організація займається відповідними роботами. Як результат спільної праці провели в лікарні чималі капітальні ремонти відділень, встановили сучасний ліфт, долучились до закупівлі обладнань. А нині попри все продовжуємо ремонтні роботи в лікарні задля комфорту людей. Тому тут заслуга не лише однієї людини.
До речі, нагадаю, що ще декілька місяців тому із бюджету громади були виділені кошти на заборгованість зарплати медикам лікарні. Чому дійшло до того, що виникла заборгованість? Чому медики звернулись до мерії, щоб їм допомогли виплатити кровні?, – риторичні питання.
– Чому вирішили керівником Буської лікарні призначити людину, яка у селищі Красне очолювала лікарню?
- У Миколи Івановича Колачинського за плечима великий досвід роботи. Його знають і поважають в області. А це як не як статус! Він підняв не один медзаклад з прірви. І це не перебільшення. Візьмемо лікарню, що у селищі Красне. Всі раніше чули розмови, які ходили про те, що її можуть закрити, але, як бачимо, завдяки селищному голові Роману Фурді і керівнику лікарні Миколі Колачинському, її не вдалось закрити. Його управлінський досвід зараз вкрай потрібний нашій лікарні, яка має перед собою не лише нові виклики, але й перспективи. Я насамперед думаю, як далі розвивати лікарню, а дехто думає, як далі втриматись у своєму теплому кріслі.
– Тепер медзаклад у селищі Красне залишився без керівника…
- У колективі лікарні є свіжа кров, прийшло туди чимало нових спеціалістів, є досвід лікарів, які там працюють довше, тому впевнений, що знайдеться серед них достойна людина, яка б продовжувала розвиток лікарні в Красненській громаді.
– Вами новопризначений директор Микола Колачинський буде в статусі «в.о.»?
- Так. Після закінчення воєнного стану плануємо оголосити конкурс на посаду директора. Тому, якщо Володимир Замроз виявить бажання спробувати свої сили, зможе, як усі, взяти участь у конкурсі на загальних засадах. А зараз не потрібно шукати політику там, де її немає, потрібно рухатись далі і працювати.
– Дякую за розмову!
Розмовляв Роман МАТВІЮК
Довідка: Колачинський Микола Іванович має управлінський досвід роботи, працював головним лікарем Львівської обласної лікарні відновного лікування, на керівних посадах медичних установ м.Броди та с.Заболотці.
Народився 30 листопада 1962р. в с.Ставки Турійського району Волинської області, в багатодітній сім’ї. У 1982 році закінчив Луцьке медичне училище. З 1982 по 1984 служив у Збройних силах.
В 1991 р. закінчив Тернопільський державний медичний інститут за спеціальністю «Лікарська справа». На альтернативній основі був обраний головою обласної студентської ради, делегатом всесоюзного студентського з’їзду. Під його керівництвом виходила студентська газета «СтРес» (газета в обласній газеті «Ровесник»).
Після закінчення навчання у 1991-1992 рр. проходив інтернатуру за спеціальністю «Хірургія» у Дубенській центральній районній лікарні на Рівненщині.
З 1992 по 1996 рр. працював лікарем-хірургом у Підкамінській міській лікарні. В 1996 р. був призначений головним лікарем цієї ж лікарні. Упродовж 2002-2005рр. працював головним лікарем Бродівської центральної районної лікарні. З 2005-2007рр. займав посаду заступника головного лікаря з медичної частини ДП «Санаторій «Львів» та за сумісництвом викладав в ЛНМУ ім. Д.Галицького, ФПДО, кафедра «Організація та управління охороною здоров’я».
У 2007 році закінчив Львівський регіональний інститут державного управління національної академії державного управління при президентові України за спеціальністю «Державне управління».
З 2007 року по 2018 рік працював головним лікарем КЗ ЛОР «Львівська обласна лікарня відновного лікування», головним позаштатним спеціалістом з відновного лікування і реабілітації Департаменту охорони здоров`я ЛОДА.
З 2020 року до жовтня 2021 року працював лікарем в КНП «Заболотцівська сільська лікарня».
З жовтня 2021 року по червень 2023 року – працював т.в.о. директора КНП «Красненська міська лікарня».
Одружений. Дружина – лікар УЗД, зав.діагностичним відділенням КНП «Бродівська ЦМЛ». Син – лікар, проживає в м.Львів.