Давнє козацьке село Лукашівка, що розташоване неподалік Чернігова, минулоріч пережило російське вторгнення. Найбільше постраждала історико-архітектурна пам’ятка місцевого значення – церква Вознесіння Господнього та фермерське господарство «Напорівське».
Храм, що став свідком російського вторгнення
У невеличкому селі Лукашівка, що за 20 км від Чернігова, до війни проживало 290 мешканців. З початком повномасштабного вторгнення тут знаходили притулок переселенці. Село допомагало обороняти Чернігів, який росіяни хотіли захопити. І коли вони не змогли взяти село Колочівку, що поблизу міста, пішли в обхід. Село обороняли підрозділи 58-ї окремої мотопіхотної бригади та 1 танкової бригади. Але на початку березня 2022 року у Лукашівку зайшли російські військові. Вони відразу на території місцевого храму, який є майже центром села, розставили свою зброю.
«Це були страшні дні…, – розповідає місцевий фермер Григорій Ткаченко (на фото). – Навколо храму були розставлені мінометні батареї. Техніку вони ставили у дворах людей, де й жили. Хто міг зі села виїхав, решта продовжували залишатись. За свідченнями місцевих під час окупації загинули 11 мирних мешканців, з них – трьох було розстріляно. Деякі були закатовані у храмі».
У квітні 2022 року коли українські військові звільняли село, росіяни ховались у цьому храмі, думаючи, що його товсті стіни їх врятують від смерті. Стіни витримали, а дах – ні.
«У храмі росіяни зберігали боєприпаси, – каже місцева мешканка, яка нині опікується церквою і допомагає священику, пані Галя. – Після завданого удару наших військових почалась у храмі детонація, яка тривала три години. Їхні крики перевершували детонацію боєприпасів. Потім собаки рознесли шматки тіла».
За свідченнями очевидців, у храмі загинули більше сотні російських загарбників, а загалом на території села було знищено 250 росіян. У селі спалено 31 одиниць ворожої техніки, з них – 4 танки. І по нині під час відновлювальних робіт ще відшукують ворожу техніку та боєприпаси. За звільнення села загинули 19 військовослужбовців.
Після пожежі храм встояв. Тут збереглась одна-єдина фреска – святих землі Чернігівської Михайла і Федора. Для відновлення храму потрібний не лише чималий фінансовий ресурс, але й професійних реставраторів, бо це церква пам’ятка храмової кам’яної архітектури. Тому громада церкви, яка до війни ходила у храм московського патріархату, перейшла у підпорядкування до ПЦУ. Щоправда не всім це стало до вподоби. Четверо попів проголосували проти переходу, а тепер намагаються завадити будівництву нового храму, що триває поблизу понівеченого.
Після війни церква стала символом відродження місцевого краю. А ще тепер у селі почали видавати власне друковане видання «Імпульс», до створення якого долучаються семеро учнів Анисівського ліцею під керівництвом Людмили Віталіївни Чистякової. Газета вже випустила п’ять номерів.
Ще варто відзначити, що в боях за Лукашівку загинули військовослужбовці 58-ї бригади ЗСУ брати-росіяни Бутусіни, які з 2014 року воювали на стороні Україні. 8 липня 2023 року Президент України Володимир Зеленський присвоїв їм звання Героїв України з удостоєнням ордера «Золота Зірка». Під час бою за село брати з гранатомета підбили ворожу «беху», поки був зв’язок, корегували нашу артилерію. І на одному з подвір’їв на околиці села прийняли свій останній бій. Їх поховано на Алеї слави на кладовищі у Калуші, де вони проживали з 2014 року.
«Росіяни на фермі жорстоко вбивали тварин та робили на них сафарі»
П’ять років тому в рамках престуру від Харківського пресклубу вперше побував на фермерському господарстві Григорія Ткаченка «Напорівське», що розташоване у селі Лукашівка. Де б тоді я міг подумати, що приготувала доля цьому успішному господарству, яке протягом 18 років успішно розвивалось у вирощуванні кукурудзи, соняшника, озимої пшениці та тваринницької галузі.
Діяльність ФГ «Напорівське» розпочалась з 6 гектарів землі та 7 корів, які мали тоді Григорій та його дружина. Підприємство з кожним роком ставало затребуваним.
8 березня 2022 року вперше підприємство було обстріляне росіянами, а наступного дня захоплене.
«Ворожий обстріл з-понад 60 ракет знищив склади господарства, – згадує фермер Григорій Ткаченко. – Вбили майже 150 корів і телят та спалили дороговартісну сільгосптехніку. У той час на фермі були наші працівники і вони дивом вцілили. Після цього ми не працювали».
Поки росіяни розміщувались на підприємстві влаштовували сафарі на тварин, яких жорстоко вбиваючи смажили на м’ясо. Зруйнували тваринницькі комплекси, доїльну залу, чимало мін залишили на полях, яких довелось знешкоджувати спеціалістам під час посівної кампанії.
Про окупацію тут нині лише нагадують стіни будівлі при в’їзді у господарство. У вересні 2022 року у приміщення мали переїхати працівники, але будівля зазнала чималих пошкоджень, тож нині залишається свідченням бойових дій. А ще у архіві підприємства є відео, на якому зафіксовано чимало трупів тварин, які були вбиті росіянами. Кадри жорстокості жахливі.
Переживши страшні дні окупації фермерство розпочало відбудовуватися. Завдані чималі збитки, які важко підрахувати. Але закотивши рукава фермер розпочав відновлення господарство. Благо, що допомогли невеликі кредити та його друзі.
За рік після окупації вдалось закупити нові породи тварин, продовжити вирощування основних видів культур – кукурудзи, соняшника, озимої пшениці, які дають найбільший прибуток.
«Запрацював зерносушильний комплекс, відновили у ангарах покриття, розпочали далі займатись молочною переробкою, – продовжує розповідати фермер Григорій Ткаченко. – Зараз на підприємстві працює 40 людей, але на час збирання продукції залучаємо більше людей. Маємо понад 1,5 тис.гектарів землі та закупили декілька одиниць сільгосптехніки, яка була знищена росіянами».
Фермерське господарство ще й займається вирощуванням картоплі на площі 100 гектарів і виробляє власний комбікорм для підгодівлі тварин. Окрім цього, започаткували власну технологію виробництва біопалива, а саме – пелет з непотребу, що дає альтернативне паливо.
«Я – ненавиджу все російське….І в тому числі – їхній газ. Тому намагаюсь з 2014 року займатись альтернативним паливом, який дає можливість забути про газ і допомагає навіть з енергією», – висловився фермер.
Зараз підприємство продовжує успішно розвиватись, тому я впевнений, що його діяльність стане ще більш успішним.
Роман МАТВІЮК, фото автора