У Буську та в Красному відбулися заходи по вшануванню жертв голодоморів в Україні.
У місті Буську у своєму виступі перед учасниками скорботного віча Буський міський голова Ростислав Сліпець нагадав присутнім про жахливі сторінки геноциду, який свідомо здійснила радянська влада проти українського народу, закликав людей до єдності та завжди пам’ятати про мільйони безневинних людей, які стали жертвами комуністичного терору.
Панахиду за загиблими українцями відслужив настоятель міського храму ПЦУ Св.Апостолів Петра і Павла, отець-декан Петро Салабай.
Корзину квітів від учасників віча встановили до підніжжя пам’ятника Скорботи Буський міський голова Ростислав Сліпець і його заступник Володимир Зеленюх.
Надалі усі учасники скорботного віча о 16.00 год. взяли участь у загальнонаціональній хвилині мовчання та акції «Запали свічку».
Вела захід методист Буського міського народного дому Ірина Калиновська.
Перед початком віча учасники вшанувань скорботною ходою пройшли дорогою до пам’ятника Скорботи вулицею Петрушевича з зупинкою біля колишньої катівні НКВС, де були замордовані десятки наших земляків, помолилися, запалили свічки та поклали квіти до меморіальної плити, на якій викарбувані прізвища і імена закатованих у підвалах цієї будівлі.
В селищі Красне, біля фігури Матері Божої в місцевому сквері, за участі священнослужителів, представників місцевої влади та небайдужих людей, відбувся вечір-реквієм «Україна пам’ятає, світ визнає», який підготували працівники КЗ “Центр культури та дозвілля” Красненської селищної ради.
Місцеві священнослужителі Юрій Толочний та Степан Жукровський відправили поминальну панахиду за душі безневинних жертв.
У своєму зверненні секретар виконавчого комітету Богдан Глова зауважив, що сьогодні історія повторюється. У 90-ту річницю геноциду нашого народу нас знову намагаються знищити. Щоразу ми відчуваємо на собі, що таке росія. Нас продовжують закидувати ракетами, дронами. Діти у прифронтових районах мріють про свіжий шматок хліба. Геноцид українського народу продовжується. Знову.
Впродовж ХХ століття радянська влада тричі провокувала штучний голод на українських землях: у 1921-1923 роках, 1932-1933 роках та 1946-1947 роках. Другий Голодомор — 1932-1933 років — був наймасовішим та найболючішим: за оцінками Міжнародної асоціації дослідників Голодомору-геноциду, тоді від голоду померли 10,5 млн українців. Точну кількість жертв встановити неможливо, оскільки фіксація смертей була невигідною тодішній владі. Також неможливо порахувати і непрямий вплив геноциду на демографічну ситуацію на теренах України, але він був значним. Про це наголосили ведучі заходу Оксана Кушинська та Христина Вовчанська.
Потім пролунала пісня-реквієм у виконанні гурту “Красняночки”. Усі присутні запалили лампадки.
Завершився захід спільним виконанням “Боже великий, єдиний”.