Столітній ювілей святкує жителька села Заводське Текля Іванівна Зеліско, народжена 26 травня 1925 року. Із цією поважною датою ювілярку щиро вітали рідні, близькі, односельчани. Завітали з теплими словами вдячності, квітами та солодощами й Буський міський голова Ростислав Сліпець, староста Заводського старостинського округу Володимир Сірий. Вони подякували пані Теклі за її довге, гідне життя, невтомну працю, силу духу, добру вдачу та любов до людей.
За сто років Текля Іванівна пройшла через непрості часи — війни, голод, важку селянську працю — і зуміла зберегти світлу душу, щире серце та добру усмішку. Її життєва дорога — це приклад стійкості, віри й любові до рідної землі, що заслуговує на найглибшу повагу.
Уродженка села Топорів, пані Текля з молодих років працювала в колгоспі, допомагала у спорудженні храму Покрови Пресвятої Богородиці. Згодом вийшла заміж, переїхала до села Заводське, де разом із чоловіком ростили дітей, вели господарство, обробляли землю, тримали худобу.
У Заводському вона також активно долучалася до будівництва церкви Успіння Пресвятої Богородиці — дбала про матеріали, допомагала придбати цеглу, виписувала ліс на дах. Це була її жива віра, втілена в конкретні добрі справи.
Пані Текля виховала двох дітей, нині має четверо внуків і вісім правнуків. На жаль, одна внучка вже відійшла у засвіти. Проте любов і турбота великої родини сьогодні оточує ювілярку. Вона живе у затишку рідного дому разом із дочкою та її сім’єю.
Пані Текля пам’ятає німецьких солдатів, які роздавали дітям цукерки, розповідає про тяжку працю селян, що вручну обробляли поля, жали серпами, а хати вкривали солом’яними стріхами. Її оповідки — це живе джерело історії, в якому — правда, біль, і разом з тим — світло й надія.
Ювілярка досі пам’ятає старовинні українські пісні, з любов’ю говорить про землю, природу, квітучі липи й каштани. Вона майже нічого вже не бачить, але серцем відчуває красу світу — і ділиться цим відчуттям з кожним, хто поруч.