Державні відзнаки, присвоєні відповідно до Указів Президента та наказу Головнокомандувача Збройних Сил України, передано родинам наших полеглих захисників. Це символ шани й вічної пам’яті.
Посмертно нагороджені воїни:
Олександр Веселовський, с. Петричі — орден «За мужність» ІІІ ступеня.
Михайло Рачкевич, селище Красне — орден «За мужність» ІІІ ступеня.
Світла пам’ять Героям України.
Довідка:
ВЕСЕЛОВСЬКИЙ Олександр Володимирович, 1995 р.н.
Навчався у Петричівській філії І-ІІ ступенів Красненського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів №1, мав високі досягнення у навчанні та шкільному врядуванні. З відзнакою закінчив Львівський фаховий коледж будівництва, архітектури та дизайну за спеціальністю «Будівництво та експлуатація будівель і споруд». У грудні 2017 року здобув диплом магістра в Національному університеті «Львівська політехніка» за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія».
Працював інженером-конструктором будівельних споруд, «жив тією справою». За словами близьких, Олександр Веселовський «був людиною, на яку завжди можна було покластися. Він приходив на допомогу всім, хто цього потребував. Скромний, розсудливий, принциповий, чесний перед собою та іншими, він завжди чинив за велінням совісті. Любив людей, життя і щиро вболівав за долю України».
Після початку повномасштабного вторгнення росії став на захист Батьківщини від російських окупантів до складу 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Двічі отримував поранення, однак продовжував сумлінно виконував бойові завдання. Зі слів побратима, «Олександр був дуже хороший, чи не єдиний, з ким можна було поговорити і отримати підтримку».
Загинув 1.03.2025 під час ворожого удару FPV-дрона в районі н.п. Білогорівка Луганської області.
В Олександра Веселовського залишилися батьки, сестра, велика родина, друзі та знайомі.
Нагороди:
Відзнака “Почесний Захисник України з Красненської громади” (посмертно).
РАЧКЕВИЧ Михайло Вікторович, 1994 р.н.
Михайло Рачкевич народився і виріс у селищі Красне. У рідному краї його знали як доброго, щирого хлопця з відкритим серцем і сильним почуттям справедливості. Він завжди був поруч, коли комусь потрібна була допомога, завжди з повагою ставився до людей, любив рідну землю та цінував кожен її клаптик.
У 2013 році Михайло здобув повну загальну середню освіту в Золочівському коледжі Львівського національного аграрного університету. А вже у 2014 році завершив навчання за спеціальністю «Експлуатація та ремонт машин і обладнання агропромислового виробництва», отримавши кваліфікацію техніка-механіка. З дитинства любив техніку, прагнув бути корисним – творити, ремонтувати, підтримувати життя на землі.
Після навчання працював у приватному підприємстві. Міг жити спокійно, будувати власне життя. Але коли війна постукала в двері країни – він не залишився осторонь. Михайло пішов на фронт добровольцем. Бо мав в серці те, що не навчиш у жодному навчальному закладі — мужність, гідність і любов до України.
Служив у військовій частині А4220, був командиром відділення безпілотних авіаційних комплексів. Це була відповідальна, точна й важлива справа – спостерігати, захищати, рятувати. І Михайло виконував її з честю. За словами командування, він завжди ставився до своїх обов’язків з максимальною відповідальністю, сумлінно, безвідмовно, на нього завжди можна було покластися. Таким він був – світлим, сильним, надійним.
10 березня 2025 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Шевченко Донецької області, Михайло загинув. Спершу вважався зниклим безвісти за особливих обставин. Та стало відомо – він віддав своє життя вірний присязі, захищаючи побратимів і рідну землю.
Михайло був єдиним сином у своїх батьків. У їхньому серці – нестерпний біль.
Пам’ять про Михайла житиме вічно – в очах тих, кого він захищав, у серцях тих, хто знав і любив його, у мирному небі, за яке він віддав найдорожче – своє життя. Його ім’я вписано в історію великої боротьби українського народу за свободу і гідність.
Нагороди:
Відзнака “Почесний Захисник України з Красненської громади” (посмертно).