Сьогодні коли світ зазвичай говорить про весну та життя, наша громада заціпеніла у німому болю. Ми проводжали в останню дорогу мешканця села Скнилів, нашого захисника, старшого солдата — Дмитра Олеговича ГОЛУБА.
Дмитро повернувся до рідного села не так, як мріяла сім’я, родина. Він повернувся соколом, що відлетів у небесну вись, ставши ангелом-охоронцем для кожного з нас. Кожен крок скорботної процесії по дорозі відгукувався болем у серцях десятки людей, чиї життя скалічила ця жорстока війна. У місцевому храмі, де відспівували воїна, здавалося, плакали навіть стіни.
Під звуки залпи останньої шани Дмитра поховали на сільському кладовищі — у землі, яку так палко любив. Його життя стало символом безмежної любові до України.
Ми схиляємо голови у хвилині мовчання.
Йому було лише 46 років… У нашого Захисника залишилися дружина Марія, донька Віра, син Денис, мати Надія, брат Андрій та сестра Олеся.
Спи спокійно, наш Захиснику! Вічна тобі пам’ять і слава!