Ті, що плетуть перемогу

Небайдужі мешканці Бущини створили потужний волонтерський хаб з виготовлення маскувальних сіток. Ниточка до ниточки, від великого до малого, тут плетуть перемогу. Про роботу волонтерського руху розповіла одна із засновниць ГО «Фундація жіноча рада», членкиня Тетяна Сай.

Плетіння маскувальних сіток –
освоїли швидко і навідмінно

  «Ідею плести сітки ми втілювали ще до повномасштабного вторгнення окупанта,розповідає Тетяна Сай. – Замовили у Львові в громадській організації «Справа громад» тканину, порізали стрічки. Директор «ГАЛСІЛЬЛІС» Ігор Гаркот порізав для нас деревяні планки та стійки, хлопці Турчиняки і мій чоловік скрутили каркаси, погодили в мерії, що будемо плести сітки для 24 бригади в приміщені народного дому. Але, не встигли все організувати, як почалась повномасштабна війна».

  З перших днів війни, коли вся енергія направлена, щоб допомогти країні вистояти, активісти з громадської організації активізувались і включились у волонтерський рух. Спершу долучилися до плетіння у школі №1 м.Буська, пізніше почали шукати приміщення для плетіння сіток. В результаті приміщення надала власниця кафе «ВАТРА» Леся Поронюк. І робота почалась.

   «Вперше ми організували захід 8 березня у Міжнародний жіночий день,каже Тетяна Сай. – Пройшло жінок 40, нам навіть стійок не вистачало! Прийшлося розбирати фотозони в кафе. Було моторошно, адже раз за разом лунали тривоги! Потім побачивши, що ми плетемо сітки до мене зателефонувала Мирося Куючка з Красного, яка зараз працює та проживає в Польші і запропонувала свою допомогу. Вона разом із своїми друзями поляками, де вона працює, закупили основу – сітки, потім тканину і робота продовжилась! Бо вже на той час в Україні належної сітки закупити неможливо було. Ще нам тканину дали підприємці – Андрій Гродзевич та Віктор Татарин». 

Військові потребують маскувальних сіток

  День в день, крім вихідних, робота над плетінням сіток кипіла. Поки волонтери займались клопіткою працею, їм приносили чай, каву, булочки та продукти на канапки їхні друзі Олег Ільків, Микола Яворський та Ігор Гаркот. Разом з надбужанськими волонтерами в роботі були залучені чимало вимушено переміщених осіб, зокрема з Харкова, Волновахи, Запоріжжя, Сум, Дніпра, Кривого Рогу, Київщини, Донецької та Луганської областей. Серед них – діти, які не втомлювались у роботі, а намагались не відставати від старшого покоління, бо кожен із них знає, що їхні вироби мають захистити наших воїнів.

«В середньому за день ми виготовляли дві малих 6×8, 7×9 або одну велику 9×12 маскувальних сіток,зазначає Тетяна Сай. – До Пасхи ми сплели 92 сітки! 4 км основи ми використали! 7 рулонів тканини, та іншого матеріалу. Навіть інколи військові приїжджали і чекали поки ми доплетемо і відразу забирали. Багато сіток ми відправили на Харківщину (близько 20), а також в Донецьку та Запоріжську область. Приємно, що нашу роботу оцінюють, бо отримали чимало слів подяки від військових».

  До ініціативи волонтерського руху радо долучилися Оксана Грицай, Наталія Калинець, Наталя Жовтанецька з дітьми, Оксана Крупа, Оксана Бабінська, Оксана Дацків зі своєю подругою Ліною Харботлі з Броварів, Любов Чучман, Оксана Гудзьо з внучкою, Валентина Луженцова, вчителі, творчі працівники Буського будинку дитячої юнацької творчості. Чимало інших людей було, які приходили і також допомагали.

   Війна настільки згуртувала людей, що кожен намагається внести посильний вклад у спільну перемогу. Ті, хто не можуть допомогти фізично, допомагають добрим словом, порадою, чим можуть.

  А тим часом естафету надбужанських волонтерів із плетіння сіток перейняли Оксана Дацків і Ліна Харботлі у Броварах. Там спільно з іншими подругами на власному підприємці продовжили започатковану справу у Буську. Результат – 35 сплетених сіток.

  Ось так наші волонтери плетуть спільну перемогу українського народу над всесвітнім злом.

Роман МАТВІЮК

Advertisement
Поділитись у соцмережах: