У той час, коли в країні триває війна, і кожна гривня повинна спрямовуватися на оборону чи допомогу тим, хто постраждав, у Буському районному суді визначили інші пріоритети. Замість того, щоб утриматися від витрат на другорядні потреби, суд через своїх працівників, нинішнього депутата міської ради знову звернувся щодо виділення коштів з місцевого бюджету на капітальний ремонт приміщення суду.
На черговій сесії Буської міської ради контролер І-ї категорії Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області, нинішній депутат Буської міської ради Сергій Бондаренко звернувся до міського голови з обуренням, чого з міського бюджету не виділено кошти на Буський районний суд.
Про цей діалог стало відомо із оприлюдного відео із сесії Буської міської ради, що відбулась у четвер, 6 березня 2025 року.
С.Бондаренко: “Звернулась до мене керівник апарату суду, бо бачу що на поліцію, ДСНС виділили кошти, а на суд – нічого”.
Р.Сліпець: “Чекай, чекай, я не розумію просто, хто до кого звертається, і хто з ким говорить. Ми даємо 99 тис.грн”.
С.Бондаренко: “На суд нічого не виділено”.
Р.Сліпець: “Ми виділяємо гроші. Ми документації і самі роботи не робимо!. В цьому році ми 99 тис грн даємо на виготовлення документації і екпертизу, а ти запитайся суд чи вони мають документацію на сьогоднішній день чи немають?”.
С.Бондаренко: “Вони сказали, що ви обіцяли їм допомогти”.
Р. Сліпець (здивовано, руками змахує). “Ми даємо гроші, а ви ще хочете щоб ми роботи робили. Ну, нє….”
С.Бондаренко: “Гроші ніхто не дав”,
Депутатка Т.Сай: “Сергій, а ви документи зробили?”.
С.Бондаренко: “Ну, а якже!”.
Р.Сліпець: “Які документи? Яка документація?”.
Депутат М.Постолюк до С.Бондаренка: “Ти не володієш ситуацією…”.
Гаряча дискусія триває понад 15 хвилин із сміхом у залі.
Нагадаємо, що мова йде про ремонт орендованого приміщення суду по вулиці Парковій, 8 у місті Буськ, голова суду Шендрікова Г. запросила в Буській та в Красненській ТГ мільйон гривень з місцевих бюджетів. Кошти нібито необхідні для покращення матеріально-технічної бази, інформаційного забезпечення суду, а також для створення належних умов праці працівників і якісного обслуговування громадян.
У програмі фінансової підтримки зазначається, що ремонт має сприяти впровадженню європейських стандартів судочинства та покращенню доступності правосуддя. Однак викликає запитання: чи саме зараз, коли країна переживає воєнні труднощі, подібні витрати є виправданими?
Слід також врахувати, що ремонт стосується приміщення, орендованого Державною судовою адміністрацією, а не власності громади. Виникає питання: чи повинна громади нести фінансову відповідальність за ці витрати, тоді як державна судова система має власний бюджет?