Сьогодні, 1 жовтня, за ініціативи Красненського селищного голови Романа Фурди на базі КЗ «Публічна опорна бібліотека імені Івана Тиктора» відбулася спільна дружня розмова із захисниками нашої громади, які повернулися з російського полону.
У Красненській громаді таких захисників – п’ятеро. Цього дня за одним столом зібралися троє з них: Іван Кучер із Красного, Михайло Дацко з Андріївки та Орест Левкун із Задвір’я. Не змогли долучитися до зустрічі Арсен Мачуженко з Балучина та Олег Політило з Красного.
Зустріч пройшла у невимушеній, дружній атмосфері. Це була не офіційна зустріч, а щира розмова людей, яких об’єднує спільний досвід війни, важкі випробування та довгоочікуване повернення додому.
Захисники поділилися спогадами про перебування у полоні, розповіли про те, через що їм довелося пройти, про умови утримання, психологічні та фізичні випробування, тривалі періоди невідомості та постійне очікування звістки про можливість повернутися додому.
Говорили про дні, які здавалися нескінченними, про думки, які допомагали триматися, про рідних, заради яких хотілося вистояти, та про найзаповітніше бажання – знову ступити на рідну землю. У кожного з них своя історія, свої переживання та спогади, про які непросто говорити навіть після повернення.
Особливо важко усвідомлювати, скільки часу вони були позбавлені можливості жити звичайним життям, бачити своїх рідних, чути голоси близьких, просто бути вдома. Водночас у розповідях наших захисників звучали не лише біль і важкі спогади, а й сила, витримка та велика цінність свободи.
Іван Кучер провів у полоні 1388 днів – майже чотири роки. Орест Левкун перебував у полоні 666 днів, Михайло Дацко – 755 днів. За цими цифрами – не просто календарні дні, а роки життя, проведені далеко від дому, рідних і свободи.
Під час зустрічі говорили також про повернення до мирного життя після полону, про важливість людської уваги й простого спілкування. Адже повернення додому – це лише початок нового етапу, який кожен проходить по-своєму.
Такі зустрічі важливі, адже дають можливість почути наших захисників, краще зрозуміти, через що їм довелося пройти, та ще раз усвідомити ціну, яку Україна платить за свою свободу.
Сьогодні наші земляки знову можуть сидіти за одним столом, спілкуватися, пити каву/чай та просто бути вдома. І це – те, за що ми маємо бути вдячними.
Дякуємо Івану КУЧЕРУ, Михайлу ДАЦКУ та Оресту ЛЕВКУНУ за відкритість, довіру та мужність ділитися своїми історіями. Окрема вдячність колективу КЗ «Публічна опорна бібліотека імені Івана Тиктора» за теплу атмосферу зустрічі, смачну каву, чай та смаколики.
Пам’ятаємо про тих, хто досі перебуває у полоні. Віримо та чекаємо на повернення кожного українського захисника додому.